Однак минуло 5 років, змінилось моє місце проживання, а мої погляди вже не настільки радикальні, як колись (мабуть, я подорослішала), дещо змінилась і ситуація в країні, тому за декілька днів до другого туру президентських виборів 2010 я відвідала Єнакієве :)
На в'їзді у місто можна побачити абсолютно аполітичну соціальну рекламу, яка заохочує єнакіївців вибрати свого президента, зовсім не підказуючи, за кого вони повинні віддати свій голос ;) Трохи далі стоїть один з символів міста - величезний сталевар. Історія виникнення Єнакієвого досить типова для міст Донбасу. Датою заснування міста вважається 1782 рік, коли у списку населених пунктів Російської імперії вперше з'явилась Федорівка (Гапурівка) та декілька інших сіл, розташованих на території сучасного міста. У 1858 році там було відкрито першу кам'яновугільну шахту. Одночасно почалось будівництво Петровського чавуноплавильного заводу, який згодом був закритий через нестачу фінансування. Однак вже в 1897 році роботу почав новий металургійний завод, побудований російсько-бельгійським акціонерним товариством. Будівництвом керував інженер Ф. Є. Єнакієв, в честь якого було перейменовано селище. Статус міста воно отримало у 1925 році.
Металургія досі відіграє важливу роль у житті міста, яке зараз має 104 тисячі населення. Я впевнена, що з Єнакіївським Металургійним Заводом так чи інакше стикаються щодня не лише його працівники, але й усі мешканці міста. Завод видно з самого центру міста, а характерний запах диму відчувається навіть у досить віддалених районах. Забруднення повітря лишається на небезпечному для здоров'я рівні, не зважаючи на те, що зараз багато промислових підприємств працюють не на повну потужність.
Не зважаючи на це, люди живуть навіть у декількох кроках від заводу. Під час прогулянки цією частиною міста, яка ймовірно є найдавнішою, можна знайти немало прикладів цікавих будинків, здебільшого у індустріальному стилі. Але ще більше враження контрасту викликає ця дерев'яна хата, яка знаходиться приблизно в 100 метрах від ЄМЗ. Мені важко уявити життя в таких умовах, хоча я пам'ятаю, що ще рік назад донецьке повітря здавалось мені дуже забрудненим, а зараз я цього зовсім не помічаю. Ще один доказ, що людина здатна майже до всього звикнути...
Без сумніву, одним з найгарніших будинків у місті є нещодавно побудована Свято-Георгіївська церква. В інтернеті я знайшла інформацію, що дзвони храму подарував найвідоміший єнакіївець - ось як можна підняти свій політичний рейтинг та водночас зробити щось корисне для рідного міста :)
Мої враження від поїздки у Єнакієве загалом позитивні (можливо тому, що я очікувала гіршого). Місто відносно невелике й не дуже шумне, у ньому є затишні парки, різноманітна архітектура та гарні краєвиди, оскільки місто знаходиться на пагорбі. Звісно, негативно вражає екологічна ситуація, а особисто мене також майже цілковита відсутність української мови. Якщо у Донецьку та інших містах області її можна часто присутня хоча б на вивісках чи у назвах магазинів, у Єнакієвому україномовні назви зустрічаються вкрай рідко. Не знаю, чим це зумовлено.
А це - спеціальний бонус з нагоди виборів ;) Унікальна нагода побачити авторку блоґу разом з єнакіївським сталеваром! :) Сподіваюся, що мій блоґ надалі може вважатися аполітичним - повірте мені, важко писати про Єнакієве зовсім без натяків на політику, особливо за 3 дні до виборів :) І щоб ви не подумали, що я необ'єктивна - у Дніпропетровську я також була (ще у жовтні минулого року) - колись обов'язково розповім! :) До зустрічі після виборів! :)
Немає коментарів:
Дописати коментар