Як ближче познайомитись з донецькими тролейбусами?

Тролейбуси... Вони настільки сильно вписались в краєвид великих та середніх українських міст, що важко уявити їхні вулиці без "троліків". Можливо тому вони не викликають особливих емоцій у пересічних українців і помалу програвають конкуренцію швидшим та комфортнішим маршруткам. Моє ставлення до тролейбусів дещо інше. Оскільки у Польщі тролейбуси можна зустріти лише у трьох містах, я до приїзду в Україну я ні разу на них не їздила. І ймовірно саме тому цей "новий" вид транспорту скоро став моїм улюбленим :)


Однак людей, які з народження живуть в Україні, навряд чи може зацікавити сам факт існування тролейбусів. Адже здається, що вони були тут завжди... Вони повільні, часто переповнені, а "роги" злітають зазвичай саме тоді, коли ми кудись поспішаємо. І зовсім не дивує факт, що особливо молоде покоління недооцінює тролейбуси. На щастя це може змінитися - у донеччан нещодавно з'явилась можливість дізнатися багато цікавого про історію місцевих тролейбусів: з нагоди 70 річниці першого рейсу, який був здійснений в новорічну ніч 1940 року, відкрився музей електротранспорту.


Музей знаходиться у тролейбусному депо №2 м. Донецька (пр. Червоногвардійський 42). Така екскурсія може стати мотивацією для того, щоб цілий день користатися виключно електротранспортом, тому підкажу, що найкраще доїхати туди з пр. Миру - спочатку їдемо тролейбусом №8 до кінцевої зупинки, а там пересідаємо на №11 і через декілька хвилин бачимо депо з правого боку :) Тоді нас чекає найскладніший момент - щоб зайти на територію депо необхідно отримати пропуск, а охоронці можуть бути здивовані нашим бажанням відвідати музей, у якого існуванні вони самі не впевнені. Отримавши пропуск, можна трохи прогулятися по депо, а вхід у музей веде через цех, в якому лагодять пошкоджені тролейбуси.


Сам музей лише починає розвиватися і поки що його стаціонарна частина складається з однієї кімнати, в якій знаходяться різноманітні експонати. Тут можна знайти моделі тролейбусів, які здійснюють рейси вулицями Донецька, форму водіїв 60-их - 80-их років, нагороди й грамоти, якими нагороджувалося депо та його працівники, а також сотні фотографій, які надають відвідувачам уяву про історію та насичене подіями життя донецького електротранспорту. Свідомість, що є люди, які декілька десятків років присвятили його розвитку, а тролейбуси - це їхнє справжнє захоплення, може викликати здивування, але й щиру повагу.


Заходячи у музей я подумала, що у ньому стоїть стінка тролейбуса й мені стало його дуже шкода. Але, як виявилось, при створенні музею не постраждав жоден "рогатий" - він просто не справжній :) Ідея створення музею та його оформлення належить наймолодшому водієві депо №2, 19-річній Марії Кайряк. Її тролейбус є одночасно другою частиною музею - у ньому можна подивитися старовинні фотографії, ознайомитись з маршрутами донецького тролейбусу й послухати інформацію про визначні місця Донецька. На жаль, мені ще не пощастило потрапити в тролейбус-музей, але знаю, що на вихідних він ходить по вул. Артема, а в будні дні - по маршруту №8.


А звичайні донецькі тролейбуси чекають кращих часів. На жаль, у тролейбусно-трамвайного управління не вистачає коштів на капітальний ремонт старих тролейбусів, а тим більше на те, щоб купувати нові. Щоправда минулого року на найпрестижнішому маршруті №2 з'явилось декілька новеньких "троліків", але це не те ж саме. Старі тролейбуси мають свою душу та історію, якою вони з радістю з нами поділяться, якщо ми хоч іноді їм допомагатимемо. Я сама зазвичай їжджу на маршрутках, тому що майже ніколи не прокидаюсь вчасно, а поїздка на рогатому електротранспорті вимагає часу. Але ж є моменти, коли ми нікуди не поспішаємо... Тоді варто дозволити старенькому тролейбусу розповісти нам про своє життя й щоденні подорожі нашим містом :)